Розвитку романтизму в живописі сприяла атмосфера очікування революційних бур 1820 – 1830 рр, характерна як для Західної Європи, так і для Росії.
Художників-романтиків цікавлять переживання сильної особистості, яка прагне найвищого напруження моральних та творчих сил. Вони намагаються передати безпосереднє, емоційне ставлення людини до навколишнього свуіту. Тому художники надають особливого значення ефектам освітлення, що створюють контрасти світла і тіні, й інтенсивному звучанню фарб. Це давало їм можливість виразніше передати злети душі людини, її переживання.
Романтизм у французькому живописі зароджується близько 1815 року й перебуває під значним впливом класицизму, що й відчувається на полотнах художників Жеріко та Делакруа.
Картина Жеріко “Пліт “Медузи” створена художником у 1818 – 1819 рр. На ній зображені реальні події. У липні 1816 року фрегат королівського флоту “Медуза” затонув біля західного узбережжя Африки. Капітан встиг висадити на пліт 149 чоловік. Протягом 13 діб пліт дрейфував по океану. 134 особи загинули від холоду, голоду та спраги.
Полотно художника стало символом трагічної боротьби людини з ворожою стихією, уособленням героїчного пориву. Художник передає весь спектр почуттів – від пасивного відчаю до активної боротьби зі стихією й надії на порятунок.
Романтичне звучання полотна досягається завдяки кольоровій гамі, а також грі світлотіні. Скульптурна виразність облич, тіл, краса поз – наслідок впливу класицизму.
Французький історик Мішле сказав: “Це сама Франція, це наше суспільство на плоті “Медузи”.
Ежен Делакруа – найвеличніший представник французького романтизму 30-их років ХІХ століття. Героями його картин є люди героїчного складу характеру. Делакруа часто використовував історичні сюжети, в яких його приваблювала тяга людини до свободи, її моральна велич. У революційній дійсності 30-их років художник знайшов ті образі, про які він мріяв. Вони надихнули художника на створення в 1830 році великого полотна “Свобода на барикадах”.
У центрі картини зображена жінка. В її високо піднятій руці майорить прапор республіки. Ця жінка – символ, алегорія свободи й водночас жива учасниця бою, що відбувається. Поруч з нею робітники, студенти й навіть паризький хлопчак зі зброєю в руках.
Композиція картини створює піраміду, вершиною якої є прапор республіки, стержнем – жіноча постать, а її підніжжям – героїчні жертви бою. Але не тільки динамічність композиції створює піднесену атмосферу картини. Колір, яскравий, кипучий, пристрасний, є найважливішим елементом впливу на глядача.
Отже, картини французьких художників вирізняються монументальністю, драматизмом, підкресленим громадянським звучанням. У багатофігурності композиції, скульптурності форм відчувається ще не подоланий вплив класицизму.
Видатним представником романтизму в російському живописі був В.О.Тропінін. На його полотнах можна побачити і дворян, і купців, і ремісників, і кріпаків. Художника особливо приваблює зображення людей за повсякденною роботою. Наприклад, “Золотошвейка” ( 1826 р.). І зовнішність дівчини, і колорит картини ( рожево-бузковий ) свідчать про замилування художника майстринею. Хоча живописець у дусі романтизму дещо й ідеалізує дівчину ( у неї граційна поза, плавні рухи, грайливість у погляді ), однак при цьому героїня далека від ідеалу класичної краси. У творчості Тропініна відчувається тенденція до жанрово-побутової тематики.
О.Г.Венеціанов на своїх полотнах оспівує роботу селян, яка у вищих колах вважалася “чорною”, “низькою”. Полотно “На ниві. Весна” ( 1820 р. ) розповідає про початок польових робіт як про радісну подію в житті селян. Традиції російської культури переплітаються на цьому полотні з традиціями класицизму. Тому героїня Венеціанова нагадує богиню Флору: російський сарафан подібний до античної туніки, кокошник – до діадеми. Вона не йде, а немов пролітає над полем. Для Венеціанова в його героях є важливими душевний спокій, гармонія, чистота.
Висновки
Утвердження духовної краси “низького” стану було рисою, притаманною російському живопису й літературі після війни 1812 року, тому що саме вона сприяла розкриттю високих моральних якостей простих людей, які вибороли свободу своєї Вітчизни.
Отже, глибокий зв’язок із життям, народом є визначальною рисою російського романтизму. Маючи глибоку спорідненість із загальноєвропейським, російський романтизм зберігає свою самобутність.
Автор: Малишева Л. Ф., Ставищенський р-н.
