Поэтическая душа математиков и математическая точность поэтов

Поэтическая душа математиков и математическая точность поэтов (двуязычное мероприятие)  

«Наука – вдох, стихи же – выдох мой…»  Р.Гамзатов

Літературно-математичний захід

Для учнів 9 – 11 класів

 

Мета: прищеплювати інтерес до предметів математики та літератури; активізувати і стимулювати розумову і пізнавальну діяльність учнів; розвивати вміння й навички розмірковувати, розширювати кругозір; виховувати в учнів свідоме ставлення до одержання знань. (сл.2)

Учитель:

•      О  математика!

•      В веках овеяна ты славой,

•      Светило всех земных светил.

•      Тебя царицей величавой

•      Недаром  Гаусс окрестил.

•      Строга, логична, величава,

•      Стройна в полёте ,как стрела.

•      Твоя немеркнущая слава

•      В веках бессмертье обрела.

•      Мы славим разум  человека,

•      Дела его волшебных рук.

•      Надежду нынешнего века,

•      Царицу всех земных наук!(сл2)

Ведучий 1. Математику і письменство інколи розводять на протилежні полюси людського знання. Проте між літературою і точними науками мости ніколи не були розведеними, бо не можна відділити людський інтелект від емоцій. І холодні формули не ізольовані від гарячого випромінювання людських почуттів. «Все більше мистецтво стає науковим, а наука художньою; розлучившись біля підніжжя, вони зустрінуться коли-небудь на вершині», - сказав Г.Флобер.(сл. 3)

   Осягнення змісту життя потребує його логічного впорядкування, але при цьому наукова розсудливість не повинна заступати творчої уяви. Винайдена ж істина має бути природно достовірною і натхненною. Бо розум і душа, інтелект і натхнення, математика і поезія – це два крила нашої долі, які несуть нас до щастя.

 Учитель: В представлении многих,  учёные – полуабстрактные существа, «сухари», погружённые в свою науку и ничем другим не интересующиеся. Однако большое математическое дарование нередко сочетается с проявлением творческого интереса к поэзии. История «великих жизней» даёт тому немало подтверждений. Исследовав лишь немногие из них, становится ясно, что знаменитые математики писали стихи, а великим поэтам была не чужда математика (сл4)

   Ведучий 2. Попереджаючи розповідь про надзвичайні пристрасті вступом геометричного характеру в оповіданні «Квадратура кола», О’Генрі зазначав «Природа рухається за колом. Мистецтво -  за прямою лінією. Все натуральне – закруглене, все штучне – або бездоганно пряме, або деформоване перетином ліній, загнане в кут. Людина,що заблукала в заметіль, підсвідомо описує коло в пошуках дороги, а ноги мешканця міста, які звикли до прямокутних перехресть, відводять його за прямою лінією все далі від самого себе».(сл5)

  І далі: «Коли ми починаємо рухатися

за прямою й огинати гострі кути, наша натура, -

 пише майстер новелістики О’Генрі, -

 надзвичайно змінюється». Адже пряма

 лінія засвідчує відхилення від

Природи, яка знайшла для себе довершені

форми у колі – в округлості  місяця,

куполах храмів, паляниці хліба, очах дитини.

Ведучий 1. Маленький принц, герой однойменної казки Екзюпері, з невинністю дитини і мудрістю філософа стверджував: «Якщо весь час іти лише прямо – далеко не зайдеш». І, мабуть, це так. Адже немає в житті прямих шляхів до істини, і до зірок можна сягнути лише через терни.Тож, не зраджуючи в собі справжнього, вирушимо в коло мандрів шляхами літератури і математики, які обидві потребують натхнення для пошуку в безмірному Всесвіті.

Я думаю, что жизнь сложней

Того, что думаем о ней.

Не говоря банальных слов,

Постигнем смысл ее основ.

А если видите не так,

Не говорите, что чудак,

Поэт, скитавшийся бог весть.

Все, что он видел, тоже есть.

Что,  если с кубом жизнь сравнить?

Ведь взглядом может охватить

Все грани сразу только  Бог,

А человек не больше трех.

Для тех, кто любит диалог,

Всегда есть повод и предлог,

И крутят куб умы до дыр –

На том и вертится наш мир.

Но только помните о том,

Что полной правды нет в любом

Из наших взглядов на предмет.

Среди живущих – Бога нет.

        (Иван Шепета)

Ведучий1.«Одного разу  поет, замкнувшись в кабінеті, до  пізньої ночі бився над розв’язуванням математичної задачі. Але марно. Розв’язок же побачив тільки уві сні, як підказку вченого, якого вранці навіть намалював», - згадує О. Лопухін. Цей малюнок й дотепер зберігається у Пушкінському будинку – музеї, а наснився йому тоді Джон Непер
 

Увага! Запитання: назвати прізвище видатного російського поета, який захоплювався розв’язуванням складних математичних задач. ( М. Ю. Лермонтов )(сл. 6-8)
 

Ведучий 2. Так, М. Ю. Лермонтов, мандруючи стежками Парнасу, вже знав, що не всяка функція має границю, і, знайшов в житті конкретний приклад, подарував нам поетичний здогад про існування невимірних величин:

Как я  хотел тебя уверить,

Что не люблю ее, хотел

Неизмеримое измерить,

Любви безбрежной дать предел.

Ведучий1.   Цифри, якими ми користуємося називаються арабськими. Увага! Запитання: хто вперше висловив гіпотезу про походження арабських цифр. (О. С. Пушкін) (сл.. 9-14)

Ведучий 1.  Факти життя свідчать, що математика і поезія – давні союзниці. Ще пушкінський геній визнавав: «Натхнення потрібне в поезії, як і в геометрії». А згодом стверджував: «Натхнення в геометрії необхідне, як і в поезії». Помінявши місцями науку і творчість, поет підкреслив їх рівноправність перед натхненням. Правоту цього твердження виявляють поетичні рядки видатних математиків і математичні передбачення ліриків.(сл. 15)

Вам поклоняюсь, вас прославляю, числа!

Свободные, бесплотные, как тени,

Вы радугой связующей повисли

К раздумиям с вершины вдохновенья!

Ці рядки належать перу поета Валерія Яковича Брюсова,який за власним зізнанням, «ужасно любил все, что касается математики»…

Ведучий 2. З однією з найвідоміших жінок-математиків в дитинстві стався дивний випадок. Коли в будинку її батька робили ремонт, на дитячу кімнату не вистачило шпалер. Отож, кімната простояла кілька років, обклеєна звичайним папером. Але завдяки щасливому збігу обставин на ньому були  надруковані записи лекцій з вищої математики Михайла Васильовича Остроградського, одного з найвидатніших російських учених ХІХ століття з Петербурзької Академії наук.

    Аркуші, списані дивними, незрозумілими формулами, привернули увагу маленької дівчинки. Вона годинами просиджувала  біля цих  стін, намагаючись збагнути порядок,

у якому йшли аркуші, й прочитати написаний на них текст. Саме тому вигляд багатьох формул залишився в її пам’яті. Дівчинка також запам’ятала слова, що їх супроводжували, хоч і не могла тоді зрозуміти змісту. Та коли через декілька років п’ятнадцятирічна дівчина брала перші уроки вищої математики, її викладач був страшенно здивований: дівчина неймовірно швидко засвоїла дуже складні поняття.

 Увага! Запитання: про кого йде мова в цій історії? (С. В. Ковалевська )  (сл. 16-17)

Ведучий 1. Згодом Софія Василівна Ковалевська стала членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук, написала низку чудових наукових праць, одну з яких було відзначено премією Паризької Академії наук. Навіть зараз студенти-математики вивчають теорему Ковалевської й знайомляться з її дослідженнями про обертання дзиґи. Видатний англійський математик Джеймс Джозеф Сільвестр згадує Софію Ковалевську в вигляді небесної музи, порівнюючи її з земною співачкою, виступаючою в Оксфорді, та присвячує їй рядки свого сонета:
 

                                                            Ты, чья звезда над озером сияет,

И та, что брег Изиды украшает,

Из звуков вам сплету венок сонетов.

 Она мелодией всех нас пленяет,

Природу покоряя и поэтов…

Ведучий 2. А чи знаєте ви, що Софія Ковалевська писала надзвичайно ліричні вірші й осягала Всесвіт не тільки величиною математичного генія, а й душею лірика, поглядом романтика, запрошуючи нас до співпереживання найзворушливіших моментів її життя, миттєвостей проникливої щирості, відкритості і довіри?                                               

Пришлось ли раз вам безучастно,

Бесцельно средь толпы гулять

И вдруг какой-то песни страстной

Случайно звуки услыхать?

На вас нежданною волною

Пахнула память прошлых лет,

И что-то милое, родное

В душе откликнулось в ответ.

Казалось вам, что эти звуки

Вы в детстве слышали не раз.

Так много счастья, неги, муки

В них вспоминалося для вас.

Спешили вы привычным слухом

Напев знакомый уловить,

За каждым словом уследить.

Внезапно песня замолчала,

И голос замер без следа,

И без конца и без начала

Осталась песня навсегда.

Ведучий 2.  Багато видатних вчених-математиків були глибокими шанувальниками художнього слова, а дехто з них навіть досяг успіхів у галузі художньої літератури. Всьому світові відомі поетичні чотиривірші – рубаї відомого перського математика Омара Хайяма. Він був ученим, що бачив світ, як поет, і поетом, який мислив, як учений. Тож у 86-томному «Енциклопедичному словнику» Брокгауза (1890-1907) він представлений двома великими самостійними статтями. (сл. 18-20)

Діалог через віки від Расула  Гамзатова                                                                                                          

 

Омар Хайям, зачем ронял свой стих
 
Ты на поля научных книг своих?

Наука – вдох, стихи же – выдох мой.

Наука – пояс вкруг красы земной.

Поэзия – на поясе кинжал,

 Который никому не угрожал…

Я алгебру, как с пищею поднос,

От сердца человечеству поднес.

 Стихи ж на нем – как чаши по краям

С густым вином,- ответствовал Хайям.-

Наука – поле, что пашу я, знай…

 Стихи же – пашни той, зеленый край,

Где я порой мечтаю и пою,

Где обнимаю милую мою.

Наука – мысль моя и бытие,

Наука – все наследие мое.

Стихи же - обещание мое,

Надгробье, обещание мое…

Они – как факел у меня в руке,

                                                                                                           Как родинка у милой на щеке.                                                                                                             Увага! Задача від Омара Хайяма: коли квадрат дорівнює половині кореня? (х2 =  QUOTE  1/2√х);(0). (сл.. 21) 

Ведучий 1. Сучасний український математик, автор багатьох підручників з математики, за якими вчилися і вчаться  мільйони українських школярів. З допомогою його підручників вивчали математику і ви, шановні гравці. Полюбляє віршувати, і багато математичних понять  описав у своїх віршах (число нуль, трикутник і трапецію, аргумент і функцію). Декілька з них присвятив своїм колегам – видатним математикам різних часів.(сл.22)
 

  Увага! Запитання: назвати прізвище автора підручників, за якими ви вивчали математику? ( Г. П. Бевз )

 Учитель:.    Увага! Запитання: кому з видатних математиків  присвячує поетичні рядки Григорій Петрович Бевз? (М. В. Остроградському )(сл. 23 )

Талантами багата Україна!
 

Хай навіть відбиваючись від орд,

 долаючи неволю і руїни,

все ж геніїв народжує народ.

Найперший з них - ….,

 великий, сильний тілом і умом,

найліпший вчений у Краю Козацькім,

знавець аналізу, балістик, аксіом.

Нью-йоркський академік і туринський,

паризький, римський – між усіх широт

відомий математик український,

славетний український патріот.

Ген-ген аж де від батьківської хати

полтавець за морями побував,

чужому научався плідно і багато,

та мови й земляків не забував.

Він пригортав, мов сина,Кобзаря Тараса,

з ним – українства молодий розвій;

науку вивів на найвищу трасу

і множив славу нації своїй.

Давно, давно нема його між нами,

 та пам’ятає генія весь білий світ.

А теореми й методи його і досі знані

і знатимуть їх люди сотні й сотні літ!

Виступи учнів російського класу про Ломоносова, Лобачевського, Рене Декарта. (сл. 24-28)

Ведучий 1. Поет К. Бальмонт як математичну та моральну гіпотезу розглядає можливість вибору людиною форми буття:

Можна жить с закрытыми глазами,

Не желая в мире ничего,

И навек проститься с небесами,

 И понять, что все кругом мертво.

 Можна жить, безмолвно холодея,

 Не считая гаснущих минут,

Как живет осенний лист, редея,

 Как мечты поблекшие живут…

Ведучий  2. А можна, поринаючи у суперечність буття,пройматися його шаленним темпом, битися, рватися, мислити, мріяти і відчувати, як пульсує життя у довершеній логіці математичних законів і в невимірності виру людських почуттів.

Дві сфери зійшлися – небесна й земна, (сл. 29)

Між них я – людина – стою,

Неначе гінка корабельна сосна,

Із келиха простору п’ю.

Дві сфери – минувшина і майбуття,

Вузенький проміжок між них,

Я мав би затиснути в нього життя

З мільйонами щасть моїх, лих.

Я мусив би так, як програма велить,

Природою дана: пройти

По тому проміжку, нащадків лишить

І зникнути в темні світи.

Мій поступ нуртує в лещатах сфер,

Я – мисль, я – творіння, я – рух.

Об’єднує розум «колись» і «тепер»,

В майбуть проривається дух.

Я маю лишити свій вік по собі,

Епоху, іменну добу,

І тим,що надбав у тяжкій боротьбі,

Полегшить прийдешніх судьбу…

(Платон Воронько)

Ведучий  1. І не можна, і не треба ставити крапку в нескінченній суперечці математиків і ліриків. Не протистояння, а поєднання  мистецтва і науки дарує нам довершені витвори наукового і художнього генію, вносить гармонію і красу у світ, довірений мудрим і добрим рукам людини.